1. Як змінні зорі цефеїди виправдали свою назву «маяки
Всесвіту»?
2. В чому полягає сутність червоного зміщення галактик?
3. Як виявляють себе активні галактики?
4. Які форму
і розміри має наша Галактика? Яке позначення вона має згідно класифікації
Габбла (розшифруйте абревіатуру)?
5. Чим
відрізняються між собою діаграми спектр-світнсть для кулястих і розсіяних
скупчень?
6.
Розташування яких об'єктів на небі дало поштовх до пошуку
положення центра Галактики?
7.
У чому принципова різниця між
об'єктами, що утворюють населення І і II типу? Який еволюційний зміст мають
окремі підсистеми в Галактиці?
8.
Розкажіть про можливі причини
формування спіральних рукавів Галактики.
9.
Чому положення Сонця і Землі в
Галактиці можна вважати привілейованим?
10. Яка мета ставиться при побудові космологічної моделі?
11. Чому параметр густини речовини такий важливий для
долі Всесвіту?
12. У чому полягає сутність проблеми «прихованої» маси?
13. Як Ви розумієте поняття «абсолютний горизонт»?
14. Що
таке епоха Великого об'єднання?
15. Яка
дивовижна властивість вакууму за сценарієм розвитку Всесвіту зіграла вирішальну
роль у його утворенні?
16. Що
таке реліктове випромінювання?
17. Чому
вміст гелію в речовині є доказом правильності моделі «гарячого» Всесвіту?
Визначити
відстань від спостерігача до астрономічного
об’єкта та червоне зміщення, якщо
відома швидкість віддалення цього об’єкта vr:
N варіанта
|
vr, км/с
|
1.
|
19200
|
2.
|
38400
|
3.
|
37500
|
4.
|
76800
|
5.
|
187500
|
6.
|
15360
|
7.
|
750000
|
8.
|
300000
|
9.
|
37500
|
10.
|
60000
|
11.
|
614400
|
12.
|
30720
|
13.
|
48000
|
14.
|
576000
|
15.
|
120000
|
16.
|
240000
|
17.
|
960000
|
Електронна адреса для листування: pauldem@rambler.ru або pauldem82@gmail.com
Часто космологічне червоне зміщення пов'язують з ефектом Доплера, який пов'язують з рухом галактик один щодо одного. Однак насправді, космологічне червоне зміщення відбувається дещо по-іншому, воно пов'язане з розширенням простору згідно ОТО. У спостережуване червоне зміщення від галактик вносить вклад як космологічне червоне зміщення через розширення простору Всесвіту, так і червоне або фіолетове зміщення ефекту Доплера внаслідок власного руху галактик. При цьому на великих відстанях внесок космологічного червоного зміщення стає переважаючим.
ВідповістиВидалитиСутність космологічного червоного зміщення можна представити так: розглянемо світло - електромагнітну хвилю, що йде від далекої галактики. У той час як світло летить через космос, простір розширюється. Разом з ним розширюється і хвильовий пакет. Відповідно, змінюється і довжина хвилі. Якщо за час польоту світла простір розширився в два рази, то і довжина хвилі і хвильовий пакет збільшуються в два рази.
Тепер чекаю на розв'язання задачі!
ВидалитиДоброго дня!
ВидалитиЧи можна з вами якось звязатись щоб отримати відповіді на всі ці запитання.
Із зміною температури дещо змінюється й спектральний клас цефеїд. Причина цього в тому, що цефеїди - пульсуючі зорі. Вони періодично розширюються і стискуються. Стискання зовнішніх шарів спричиняє їх нагрівання.
ВідповістиВидалитиЦефеїди поділяють на дві групи: короткоперіодичні з періодами, меншими за 1 добу, і класичні з періодами, більшими за 2 доби. Перші з них гарячіші й мають однакову абсолютну величину М = 0,5.
Класичні цефеїди холодніші й мають незвичайну особливість. Це надгіганти, і їхня світність тим вища, чим більший період зорі. Цефеїди, які найповільніше змінюються, найяскравіші. При періоді близько 50 діб їхня світність в 10000 раз більша, ніж у Сонця. Встановивши світність цефеїди за періодом зміни її яскравості, що легко визначається безпосередніми спостереженнями навіть у найслабших цефеїд, можна обчислити абсолютну зоряну величину М і, порівнявши її з видимою зоряною величиною m. визначити відстань до зорі за формулою lg r = 0,2 (m -М)+1,
Тому залежність світності від періоду цефеїд надзвичайно важлива для визначення відстаней і розмірів нашої зоряної системи.
Яскраві цефеїди-гіганти нам видно, як маяки Всесвіту, здалеку
Реліктове випромінювання -- це космічне електромагнітне випромінювання з високою ступінню ізотропності та спектром, характерним для абсолютно чорного тіла з температурою 2,725 кельвіна.
ВідповістиВидалитиІснування реліктового випромінювання теоретично було передбачено в рамках теорії Великого вибуху. Хоча сьогодні багато аспектів первинної теорії Великого вибуху були переглянуто, проте основи, що стосуються передбачення температури реліктового випромінювання залишилися без змін. Вважається, що реліктове випромінювання збереглося з початкових часів існування Всесвіту і рівномірно його заповнює. Експериментально його існування було підтверджено 1965 року. Поряд із космологічним червоним зсувом, реліктове випромінювання розглядається як один з головних доказів теорії Велиуого вибуху.
Автор видалив цей коментар.
ВідповістиВидалитиПрипущення, за яким наша Галактика є системою спіральних рукавів, було висловлено в середині XIX ст. І лише через сто років під час дослідження розподілу в просторі розсіяних зоряних скупчень виявилося, що вони вкладаються у три вузькі смуги, які можна вважати частинами спіральних рукавів.
ВідповістиВидалитиНаша Галактика має дуже добре виражену спіральну структуру. Певний час складалася думка, нібито в Галактиці чотири спіралі, однак зараз надійно доведено, що їх дві. На відміну від гало, де прояви зоряної активності надзвичайно рідкісні, в спіральних рукавах триває бурхливе життя: речовина безперервно переходить з міжзоряного простору в зорі під час їхнього утворення і у зворотному напрямку на заключних стадіях еволюції.
Галактичне магнітне поле, яке пронизує весь газовий диск, також зосереджене головним чином в спіралях. За сучасними уявленнями, спіральні рукави в Галактиці утворюються завдяки наявності в центрі системи певного спотворення її форми, наприклад, через наявність перемички в
ядрі, яка обертається як тверде тіло.
Спіральні рукави як ціле і окремі зорі рухаються навколо центра Галактики з різними швидкостями. Кожна зоря то потрапляє у спіральний рукав, то виходить із нього. І тільки Сонце знаходиться в такому її місці, де його швидкість навколо центра Галактики практично збігається зі швидкістю спірального рукава.
Об’єкти спіральних рукавів галактичного диска було названо населенням І типу. До населення І типу належать, зокрема, зорі розсіяних скупчень. У наш час зорі спіральних рукавів (населення І типу) ототожнюють із плоскою складовою. а зорі гало (населення II типу) — зі сферичною складовою нашої Галактики. Кулясті скупчення зберегли хімічний склад тієї бідної на важкі хімічні елементи догалактичної хмари (чи системи хмар), з якої вони формувалися разом з Галактикою. У подальшому розвитку догалактична хмара, яка займала сферичний об’єм, стискалась, утворюючи диск, що обертався. Газ, який одразу не сконденсувався у зорі, при обертанні Галактики поступово осідав до її площини. Водночас у ньому йшло формування зір, які також розташовувались у площині Галактики. Масивні зорі галактичного диска швидко проходили всі етапи свого еволюційного шляху, спалахували як наднові й поповнювали міжзоряне газово-пилове середовище важкими хімічними елементами. З нього формувалися нові зорі. Отже, кожне наступне покоління зір у спіральних рукавах ставало багатшим на важкі хімічні елементи, ніж попереднє.
Спіральна структура в наший Галактиці дуже добре розвинена. Уздовж рукавів в основному зосереджені наймолодші зірки, багато розсіяних зоряних скупчень і асоціації, а також ланцюжки щільних хмар між зоряного газу, в яких продовжують утворюватися зірки. У спіральних гілках знаходиться велика кількість змінних і спалахуючих зірок, в них найчастіше спостерігаються вибухи деяких типів найновіших. На відміну від гало, де які-небудь прояви зоряної активності надзвичайно рідкісні, в гілках продовжується бурхливе життя, пов'язане з безперервним переходом речовини з міжзоряного простору в зірки і назад.
Спіральні рукави Чумацького Шляху в значній мірі приховані від нас поглинаючою матерією. Докладне їх дослідження почалося після появи радіотелескопів. Вони дозволили вивчати структуру Галактики за спостереженнями радіовипромінювання атомів міжзоряного водню, що концентрується уздовж Довгих спіралей. По сучасних уявленнях, спіральні Рукави пов'язані з хвилями стиснення, що розповсюджуються по диску галактики. Проходячи через області стиснення, речовина диска ущільнюється, а утворення зірок з газу стає інтенсивнішим. Причини виникнення в дисках спіральних галактик такої своєрідної хвильової структури не цілком ясні. Над цією проблемою працюють багато астрофізиків.
ОТ ВИТАЛИЯ ОЛЕЙНИКА Эпоха Великого Объединения (далее по тексту — ЭВО, также эпоха суперсимметрии — понятие, применяемое в космологии для определения второй фазы развития Вселенной. На основании космологической модели Вселенной, которая расширяется, принято считать что ЭВО началась в момент времени с ~10−43 секунд, когда плотность материи составляла 1092 г/см³, а температура — 1032 К.В физической космологии, предполагая, что природу описывает ТВО, ЭВО была периодом в эволюции ранней вселенной, следующим за Планковской эпохой и предшествовавшим Инфляционной эпохе. С момента начала ЭВО квантовые эффекты слабеют и вступают в силу законы ОТО. Отделение гравитационного взаимодействия от остальных фундаментальных взаимодействий на границе эпох — Планковской и Великого объединения — привело к одному из фазовых переходов первичной материи, сопровождавшегося нарушением однородности её плотности. После отделения гравитации (первое отделение) от объединения фундаментальных взаимодействий в конце Планковской эпохи, три из четырёх взаимодействий — электромагнитное, сильное и слабое взаимодействия — все ещё оставались объединенными как электроядерное взаимодействие. В течение Эпохи Великого Объединения, такие физические характеристики как например масса, вес, аромат и цвет были бессмысленны.
ВідповістиВидалитиСчитается что во время ЭВО температура Вселенной была сопоставима с характерными температурными градиентами теории объединения. Если энергию великого объединения принять 1015 ГэВ, это будет соответствовать температурам выше 1027 K.
Принято считать что ЭВО закончилась приблизительно в 10−34 секунд с момента Большого Взрыва, когда плотность материи составляла 1074 г/см³, а температура 1027 K, что соответствует энергии 1014 ГэВ — в этот момент времени от первичного взаимодействия отделяется сильное ядерное взаимодействие, которое начинает играть принципиальную роль в создавшихся условиях. Это отделение привело к следующему фазовому переходу и, как следствие, масштабному расширению Вселенной — Инфляционное расширение Вселенной и значительные изменения плотности вещества и его распределения во Вселенной.